Науковий захід за участю Пола В. Меертса на тему «Еволюція міжнародних переговорів»

27 січня 2026 року у Західноукраїнському національному університеті відбувся науковий захід за участю Пола В. Меертса — члена Керівного комітету Програми «Процеси міжнародних переговорів» (PIN) при Женевському центрі політики безпеки, засновника POINT – мережі тренерів і коучів з міжнародних переговорних процесів у державному секторі, професора Лейденського університету, аналітика міжнародних переговорів (Нідерланди).

Експертний онлайн-дискурс знаного фахівця на тему «Еволюція міжнародних переговорів» привернув увагу не лише викладачів, науковців, аспірантів, здобувачів усіх рівнів вищої освіти освітніх програм, які реалізуються кафедрою фінансів ім. С. І. Юрія, а й представників багатьох наукових шкіл України.

Лекція була присвячена аналізу ролі міжнародних переговорів у запобіганні війнам і формуванні міжнародного порядку від XVII до XXI століття.

Спікер наголосив, що переговори є вразливим, але незамінним інструментом управління конфліктами. Попри поширене уявлення про протиставлення війни та дипломатії, Пол В. Меертс вважає, що переговори й війна є взаємопов’язаними явищами. «Переговори можна розглядати як продовження війни іншими, мирними засобами», — зазначив він у своєму виступі. Відповідно, послаблення багатосторонньої системи міжнародних відносин неминуче веде до зростання нестабільності та частоти воєн.

Лектором було здійснено історичний екскурс, під час якого, на прикладі ключових історичних переговорних процесів показано, що дипломатія ніколи не відбувається в «ідеальних» умовах. Навпаки, більшість знакових переговорів проходили на тлі воєн, виснаження суспільств і глибокої недовіри між сторонами. Саме тому успіх переговорів залежав не лише від змісту домовленостей, а й від здатності створити політичні та інституційні рамки, які б забезпечили їх виконання. Вестфальський мир 1648 року та Віденський конгрес 1814–1815 років стали прикладами переговорів із далекоглядними результатами. Вони не лише завершили війни, а й започаткували нові міжнародні порядки. Водночас Паризька мирна конференція 1919 року та Мюнхенська угода 1938 року продемонстрували, що виключення ключових сторін із переговорів або спроби «умиротворення» агресора можуть призвести до ще масштабніших катастроф.

Пол В. Меертс виокремив три ключові чинники ефективності міжнародних переговорів: контекст, у якому вони відбуваються (включно з внутрішньополітичним тиском і суспільною думкою); процес переговорів (рівень підготовки, формат, тривалість, механізми ухвалення рішень); роль учасників, зокрема інтереси держав, баланс сил, а також професійні та особисті якості переговорників.

На думку лектора, навіть за несприятливого контексту добре організований процес і професійні переговорники можуть істотно підвищити шанси на успіх. Водночас відсутність політичної волі, недовіра або ігнорування інтересів іншої сторони зводять переговори нанівець.

Підсумовуючи, Пол В. Меертс наголосив: «Міжнародні переговори залишаються важливою альтернативою війні, однак їхня корисність залежить від політичної волі, професійності учасників та здатності держав підтримувати й поважати міжнародні правила. В умовах сучасних глобальних викликів ці уроки історії є особливо актуальними для розуміння ролі дипломатії у забезпеченні миру та безпеки».

Усі учасники наукового заходу щиро вдячні Полу В. Меертсу за таку злободенну та змістовну лекцію та сподіваються на подальшу співпрацю.